Італійська зірка паризької моди

(Закінчення, поч. див. «Салон+» № 26, 27)

Ельза Скіапареллі – видатна людина у світі Високої моди, яка досягла успіху завдяки лише власному таланту. Не її провина, що на сьогодні лише історики світової моди знають її ім’я. Просто так трапляється, що до справжніх талантів доля ставиться неприхильно навіть і після їх смерті. Але Ельза Скіапареллі була тою особистістю, яка стояла біля джерел створення світової Високої моди і внесок її просто неоціненний.

Особливу славу Ельзі Скіапареллі принесла її співпраця із художниками сюрреалістами. Їх ідеї про поєднання реальності і фантазії, надумані ними предмети-ілюзії Єльза охоче використовувала у своїй творчості. Так, Жан Гюго, правнук славетного письменника, створював для суконь Ельзи фантастичні ґудзики у вигляді комах, акробатів чи астрологічних символів, у вигляді куль чи кубиків цукру, або ґудзиків, що світилися у темряві чи видавали писк, коли на них випадково натискали.

Скіапареллі пропонувала своїм клієнткам фантастичні прикраси, виконані за ескізами художника-сюрреаліста Крістіана Берара. Найбільш відомим залишилося намисто, виконане у вигляді комах на прозорому пластику, здавалося, що комахи просто повзають по шиї. За малюнками Жана Кокто було зроблено жакет, на якому були зображені руки, що обіймають. Вплив сюрреалістів проявлявся і в інших моделях Ельзи: костюм із жакетом, що виглядав одягнутим задом-наперед; сукня, на якій натуралістично було зображено відірваний шматок матерії; шарфи із відтвореними газетними статтями про Скіапареллі.Але найбільшого галасу наробила тривала дружба –співпраця Ельзи Скіапареллі із Сальвадором Далі. Власне за його ескізами було створено славетну сукню з омаром в оточенні листків петрушки, в якому красувалася незрівнянна герцогиня Віндзорські; жакет із кишенями у вигляді висувних шухлядок та найголовніша прикраса бутіків Скіапареллі – рожевий диван у вигляді уст Мей Уест. Згодом Сальвадор Далі, натхненний музою Скіапареллі, створив цілий інтер’єр у вигляді обличчя Мей Уест.

Сам Далі надихнув Ельзу на створення цілої серії незвичних аксесуарів – торбинок у вигляді телефону, яблука чи повітряної кульки, рукавичок з наклеєними кігтями чи кишеньками для сірників, капелюшків у вигляді баранячої відбивної, чорнильниці чи старезної пантофлі. За легендою саме Гала Далі запропонувала Ельзі створити такий капелюшок. Один такий капелюшок носила сама Ельза, інший мала спадкоємиця імперії Зінгера Дейзі Феллоуз, письменниця і найбільша модниця. У Скіапареллі одягалися найвідоміші модниці того часу – Уолліс Сімпсон, леді Ешлі Мендл, співачка Ліна Кавальєрі, яка залишила сцену заради шлюбу з мільйонером Робертом Лендлером, а також Єлена Рубінштейн і французька кінозірка Арлетт.

Між Коко Шанель і Ельзою Скіапареллі точилася справжня «холодна війна», особливо бурхлива у другій половині 30-х років. Шанель називала Ельзу не інакше як «та італійська художниця, що робить сукні». Вони переманювали клієнтів і манекенниць, розвивали ідеї одна в одної (під впливом Ельзи в колекціях Шанель з’явилися яскраві кольори, які раніше Шанель ігнорувала), відкривали замовлення в тих самих постачальників чи майстрів. Розповідали, що на одному зі своїх прийомів Шанель підсунула суперниці свіжопофарбований білою фарбою стілець, а в малюнках на сукнях Скіапареллі можна було впізнати карикатурне зображення Коко.

Здебільшого вони товаришували з тими самими людьми, проте Ельза і Коко були діаметрально протилежними натурами. Ельза належала до аристократії, тому її приймали у найвищих сферах французької еліти, куди колишня утриманка Коко не мала входу. Шанель своїм одягом підкреслювала красу тіла, вважаючи найголовнішим стиль, а Скіапареллі – багатство духовного змісту людини, віддаючи перевагу смаку. Навколо Шанель завжди було багато прихильників, вона постійно міняла коханців, - а Ельза жила з донькою і не витрачала часу на романи. «Чоловіки захоплюються сильним жінками, проте їх не кохають.Є серед жінок ті, яким вдалося поєднати силу і ніжність. Проте більшості довелося здобувати успіхи наодинці, свідомо відмовляючись від особистого щастя», - із сумом казала Ельза. Дослідники її творчості вважають, що яскравість і оригінальність моделей Скіапареллі – наслідок прихованих комплексів некрасивої дівчинки: адже яскравий одяг відволікає увагу від обличчя, а зі смаком і сміливістю підібраний ансамбль надає шарм будь-якій некрасивій жінці. Ходила чутка, що Ельза любить своїх клієнток більше за себе, даруючи їм можливості кохання, якого вона була позбавлена і від можливості якого вона свідомо відмовилася в подальшому житті. Андре Бретон так писав про неї: «Вона найкраща серед жінок; вона найліпша від жінок; вона практично не жінка. Вона Творець, чистий дух, позбавлений ланцюгів власної плоті».

Єдиною близькою людиною для Ельзи була донька Гого. Ельза робила все можливе, щоб в доньки було щасливе дитинство, любов і ніжність матері, чого в своєму житті була позбавлена. Через доньку Ельза намагалася зайвий раз не затримуватися в ательє і часто-густо їй доводилося працювати вдома по ночах, аби не заважати доньці. Ельза не шкодувала коштів на найкращих лікарів для Гого і домоглася того, що наслідки перенесеної в дитинстві хвороби стали практично непомітні. Гого виросла досить милою і привабливою дівчиною, яка дуже любила свою матір. Для Ельзи це було найбільшим щастям.

У 1936 р. Ельза Скіапареллі презентувала публіці свій фірмовий колір – Shocking Pink, «шокуючий рожевий» - незвичний відтінок рожевого колору, який Ельза запозичила від Крістіан Берара. У цьому кольорі, що став фірмовою маркою Скіапареллі, випускалися сукні, капелюшки, туфлі, губна помада і навіть парфуми. Знаменитий парфум Shocking з’явився у 1937 р. Флакон був виконаний у вигляді скляного жіночого торсу з кришкою у вигляді букету квітів. А за флакон наступних парфумів Sleeping, виконаний у вигляді палаючої свічки, Скіапареллі звинуватили в експлуатації фалічної символіки… Досить скромна і стримана в повсякденному житті, Скіапареллі з’являлася на публіці, здавалося, лише для того, щоб викликати черговий скандал і зникнути. Публіка багато говорила про її мерзенний характер, карикатуристи експлуатували її негарну зовнішність, критики звинувачували у навмисному порушенні правил шляхетності, проте у другій половині 30-х Ельза Скіапареллі була найбільш відомою і впливовою фігурою у світовій моді. Створений нею образ – яскравий жакет з широкою лінією плечей і чорний берет – був усім відомий, як і прямий силует та «маленька чорна сукня» Шанель у двадцяті роки.

Коли розпочалася Друга світова війна, Ельза Скіапареллі створила одяг для нових умов – комплект для бомбосховища, комбінезон для прогулянок під час бомбардування, костюм для виходу на розбомблені вулиці. Наперекір німецькій владі Ельза представила моделі в червоно-синьо-білих тонах французького прапора і екстравагантне пальто із ґудзиками, прикрашене літерою S: чи то як логотип модельєра, чи то знак долара – символ воюючих проти Німеччини США. У травні 1940 р. вона все-таки виїхала до США. Свій Дім вона не закрила – він продовжував працювати всю війну. Замість неї ательє керувала знаменита Беттіна Бербері, яку Сальвадор Далі називав «найбільш фантастичною жінкою в Парижі». Беттіна прийняла на роботу молодого Юбера де Жіванші і багато років вважала його своєю головною музою. У 1944 р. на роботу в ательє Скіапареллі був прийнятий молодий П’єр Карден.

У США Гого Скіапареллі познайомилася з дипломатом Робертом Л.Беренсоном і вийшла за нього заміж. У них народилися дві доньки – Маріса і Беринзия, більш відома як Беррі. Після війни Ельза зі спокійним серцем змогла повернутися в Париж – її донька була влаштована, споконвічна суперниця Коко Шанель вже давно закрила свій Дім моди. Слава Ельзи була цілковита – журнал «Neesweek» надрукував фото Ельзи на обкладинці одного зі своїх примірників. Проте знаменитий Крістіан Діор незабаром затьмарив екстравагантні моделі Скіапареллі. У неї виникли фінансові труднощі і в 1953 р. було оголошено про закриття Дому Ельзи Скіапареллі у зв’язку із банкрутством. Ельза жила з донькою в Парижі. Гого овдовіла, і вдруге вийшла заміж за італійського маркіза Качьяпуоті ді Джуліано. Ельза раділа з того, що Гого повернулася до своїх шляхетних коренів, проте жити в Італії не схотіла. Втративши улюблену роботу, вона швидко втрачала здоров’я. Померла Ельза в Парижі 13 листопада 1973 р. Її поховали в шовковому костюмі її улюбленого шокуюче-рожевого кольору.

Переклав А.ЧЕРНЕЦЬ