Післяльодовиковим відскоком називається реакція твердої кори Землі на відступ льодовиків. Комп'ютерне моделювання пророкувало, що у зв'язку з цим кора повинна рухатися на північ по відношенню до центру мас планети.

Для того щоб отримати точну інформацію щодо цього, американські та голландські вчені об'єднали гравіметричні дані американо-німецьких супутників GRACE (Gravity Recovery and Climate Experiment, "експеримент з вивчення клімату і гравітаційних збурень") з результатами вимірювань руху поверхні Землі за допомогою GPS, а також моделлю, розробленою Лабораторією реактивного руху НАСА, яка дозволяє оцінювати масу океану над будь-якою точкою на дні.

Керівник наукової групи Сяопін Ву з Лабораторії реактивного руху вважає, що зрушення земної поверхні відбувається в основному за рахунок танення Лаврентійського льодовикового щита, який під час останнього льодовикового періоду покривав практично всю Канаду і частину північних територій Сполучених Штатів.

Нова оцінка значно перевершує попередні показники (0,48 мм на рік), але боятися нема чого: зрушення, що не перевищує міліметра на рік, не здатне чинити ніякого впливу на життя на Землі. Його відчують тільки супутники, відіб'ється воно і на роботі земних центрів управління польотами.