Юрист компанії «ЛЕКСЕЛ» Євген Дружинін про законопроект № 4004

Аналіз законопроекту «Про реструктуризацію зобов‘язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити)» № 4004 від 03.02.2016 р дає підстави вважати, що всупереч ст. 3Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, він спрямований на захист не громадян-позичальників, а в першу чергу банків-кредиторів.

Автори запевняють, що прийняття цього закону має стати рятувальним колом для позичальників, які через економічну кризу і надмірну девальвацію гривні більше не можуть обслуговувати свої іпотечні валютні кредити. Зокрема, в пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що під його дію підпадають близько 37тис. українців, а сума їхнього боргу складає близько $ 1млрд. Однак такі цифри підлягають критичній оцінці.

Законопроект поділяє позичальників на різні категорії, яким пропонується списувати частину боргу від 25%до 100%
Фактично реструктуризувати кредит зможе дуже обмежене коло осіб. Так, законопроект розділяє позичальників на різні категорії, яким пропонується списувати частину боргу від 25%до 100%.

Безсумнівно, зазначені категорії громадян потребують захисту з боку держави. Однак запропоновані критерії здаються штучними, і приведуть до того, що зробити реструктуризацію зможе невелика кількість позичальників. Адже викликає сумнів, що банки масово видавали кредити інвалідам або багатодітним сім‘ям. Так само навряд чи можна нарахувати десятки тисяч учасників АТО, що мають валютні кредити.

З точки зору позичальників Законопроект № 4004 є кроком назад у порівнянні з Законопроектом № 1558-1 «Про реструктуризацію зобов’язань за кредитами в іноземній валюті», який був підтриманий парламентом улипні 2015 року, але на який було накладено вето президента. Тоді піднявся шум, мовляв, реструктуризація валютних кредитів є несправедливим по відношенню до інших громадян, які не брали кредитів і жили за коштами, а валютних позичальників прирівняли мало не до злочинців за те, що намагаються розподілити тягар знецінення національної валюти між собою, банками і державою. Однак така позиція є не більше ніж технологією банків по дискредитації самої ідеї реструктуризації валютних зобов‘язань.

За даними НБУ фізичним особам-резидентам надано іпотечних кредитів в іноземній валюті на суму $ 2,16млрд
За задумом авторів законопроекту диференціація позичальників покликана не допустити зловживання правом пільгової реструктуризації валютних зобов’язань недобросовісними позичальниками, або тими особами, які мають можливість обслуговувати свої кредити, але навмисне цього не роблять. За даними НБУ фізичним особам-резидентам надано іпотечних кредитів в іноземній валюті на суму $ 2,16млрд. Отже, за логікою авторів Законопроекту № 4004 слід, що близько $ 1,16млрд видані несумлінним позичальникам. Зрозуміло, що це неправдоподібно, а, отже, є підстави для висновку, що цей законопроект відсікає значну частину сумлінних позичальників, щодо яких, банки не готові йти назустріч.

З 1січня 2014 року знецінення національної валюти відбулося вже більше ніж в три рази. А пропонується прощення боргу тільки на 25%.Невже не очевидно, що переважна більшість позичальників не має дохід в іноземній валюті і, об‘єктивно їм не під силу обслуговувати кредит навіть з прощенням 25%валютного боргу.

А якщо врахувати, що після реструктуризації боргу позичальникові необхідно буде належним чином виконувати зобов’язання і не допускати прострочених платежів більш ніж на 30днів поспіль, а то банк взагалі може анулювати реструктуризацію, то реальна допомога позичальникам від такого законопроекту є вельми сумнівною.

Тому в нього обов‘язково необхідно вносити зміни, згідно з якими розширити коло осіб, які мають право на реструктуризацію. А сама реструктуризація як мінімум повинна дозволити зменшити борг на 50%.А щоб це не було обтяжливо для банків, держава також має брати участь в розподілі негативних наслідків від знецінення гривні, чого Законопроект № 4004 не передбачає. Крім того, щоб не було зловживань, банкам можна надати право вмотивованої відмови недобросовісним позичальникам із застереженням можливості оскарження такої відмови в суді. При цьому в разі задоволення позову позичальника, за час розгляду справи в суді штрафні санкції не повинні нараховуватися.

Також Законопроект № 4004 пропонує зафіксувати на три роки процентну ставку в розмірі не більше, ніж вказано в поточній редакції договору. Але після закінчення трирічного терміну банк може встановити процентну ставку на рівні українського індексу ставок за депозитами фізичних осіб в гривні (для депозитів на 12місяців) + 3%,з правом перегляду розміру процентної ставки один раз на рік до повного погашення кредиту.

Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб це індикативна ставка, яка розраховується в системі Thomson Reuters, і в даний час складає 20,77%. Якщо така тенденція збережеться, то в результаті реструктуризації через три роки позичальники будуть змушені платити 24%за користування кредитом. Всім зрозуміло, що після такої реструктуризації іпотечний кредит продовжить залишатися непідйомним для більшості позичальників.

Укладені кредитні договори можуть бути розраховані на 10,20і більше років. Беручи до уваги, що протягом цього терміну будь-який відступ від умов договорів може спричинити анулювання реструктуризації, а також беручи до уваги непередбачувану економічну ситуацію, можна з упевненістю стверджувати, що умови реструктуризації, запропоновані Законопроектом № 4004, не є привабливими для позичальників.

Звичайно, можна сказати, що даний законопроект надає банкам право використовувати додаткові фінансові інструменти для зменшення фінансового навантаження на позичальників. Однак на практиці, банки, а особливо інші фінансові установи, не поспішають скористатися цим правом.

Чому ж Законопроект № 4004 більш вигідний банкам, ніж позичальникам

Одним з найбільш дискусійних є його положення, згідно з яким пропонується визнати таким, що втратив силу Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого в якості забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Не секрет, що банки з нетерпінням чекають скасування мораторію на стягнення і продаж заставного майна. І реструктуризація незначної частини кредитів за правилами, запропонованими Законопроектом № 4004, є для банків помірною платою за можливість доступу банків до заставного майна. Однак велика кількість валютних позичальників, які не відповідають встановленим законопроектом критеріям, або для яких умови реструктуризації виявляться неприйнятними, виявляться ще в гіршій ситуації, ніж до прийняття цього закону, оскільки вже не буде діяти мораторій і банки без зайвих сентиментів ініціюють стягнення на предмети іпотеки.

Законопроект надає банкам право використовувати додаткові фінансові інструменти для зменшення фінансового навантаження на позичальників
Також Законопроект № 4004 обмежує можливість застосування реструктуризації валютних кредитів в часі. Так, реструктуризація проводиться виключно на підставі заяви позичальника, яке може бути подано тільки протягом трьох місяців з дня набрання чинності законом, крім позичальників— учасників бойових дій, на яких обмеження терміну подачі заяви не поширюється.

З огляду на те, що цей законопроект передбачає реструктуризацію за поточним курсом, таке правило викликає подив. Причому, закон взагалі не передбачає можливість відновлення цього терміну, якщо він був пропущений позичальником з поважних причин. Складається враження, що дане правило також покликане відсікти значну частину позичальників.

Крім того, з критичних зауважень слід зазначити, що законопроект повністю не враховує іпотечні кредити, в яких зобов’язання позичальників по поверненню кредиту та сплати відсотків визначаються не в іноземній валюті, а в еквіваленті іноземної валюти, тобто гривневі зобов‘язання прив’язані до курсу іноземної валюти. Формально, такі кредити є гривневими, але за своєю економічною суттю і навантаженні на позичальника вони— валютні. Але така категорія позичальників залишається повністю незахищеною.

Безумовно, проблема реструктуризації валютних кредитів існує, спроби її вирішення з боку законодавця можна тільки вітати, однак дозвіл такої проблеми має відбуватися на основі пошуку балансу інтересів усіх причетних осіб, як банків, так і позичальників, що в законопроекті в повній мірі не реалізовано.

Якщо тлумачити ч. 2ст. 2Законопроекту № 4004 окремо від всього тексту, то дійсно може скластися враження, що реструктуризації підлягаютьлише передані кредити. Але, на мою думку, ч. 2ст. 2Законопроекту, не обмежує, а уточнює його положення про те, що можуть бути реструктуризовані зобов‘язання позичальника не тільки перед банком, але і ті, права вимоги, які були відступлені за договором уступки права вимоги та / або договором факторингу. Проте, щоб не допустити різного трактування і спекуляцій з боку деяких банків, в даному законопроекті слід більш чітко викласти, що реструктуризації підлягають зобов’язання позичальника перед банком— первісним кредитором.