За останніми статистичними даними, майже 11 мільйонів українців живуть за межею межі бідності. Але вже через 5 років їх число сподіваються зменшити до 6 млн осіб: на це спрямована чергова програма боротьби з бідністю, підготовлена Мінсоцполітики і прийнята Кабміном. Що саме для цього збираються зробити.

Для влади бідняки – це люди, хто живе менш ніж на 75% середнього прожмінімума, або на 997 грн на місяць. Нагадаємо: середній ПМ зараз – 1330 грн на людину в місяць, на працездатного – 1378 грн, на пенсіонера – 1074 грн, на дитину до 6 років – 1167 грн, від 6 до 18 років – 1455 грн. Не шикують і безробітні переселенці з Донбасу і Криму: непрацездатні і діти отримують по 882 грн / міс., а працездатні – 442 грн.

Всього, за словами міністра соцполітики Павла Розенка, зараз в Україні за межею бідності живуть 28% населення (більше 11 млн чоловік). “Серед працездатних бідних – 18% (2,3 млн чол. – Авт.), а до 2020 р буде 11% (1,4 млн чол.)”, – обіцяє Розенко.

Як роз’яснили нам у прес-службі Мінсоцполітики, основні кроки по боротьбі з бідністю такі: збільшення числа робочих місць, що має збільшити доходи населення (наприклад, зараз в сім’ї з 4 осіб працює один, а буде – двоє), підвищення пенсій і соцвиплат, забезпечення доступу населення до послуг соцсфери, незалежно від місця проживання, недопущення хронічної бідності і соцвідчудження серед переселенців (їх держава забезпечить хоч якимось житлом, працевлаштує і буде платити допомогу).

Подібну програму боротьби з бідністю Кабмін приймає кожні 5 років. І, на думку експертів, це нагадує війну Дон Кіхота з вітряками: чим більше влада бореться, тим більше в країні бідних. Як нагадала нам екс-міністр соцполітики і глава профільного комітету ВР Людмила Денисова, держава намагається вирішити цю проблему з 2001 року, коли був виданий указ президента Леоніда Кучми.

За її словами, три попередні програми на рівень бідності серйозного впливу не надали – швидше навпаки: так, указом передбачалося, що до 2010-го малозабезпечених буде 21,5% від загальної кількості населення, а аналогічна програма на 2011-2015 рр. від прем’єра Миколи Азарова обіцяла зниження числа бідних вже з 24,1% – до 23,9%. Зараз мова йде про ще більш радикальне зниження – з 28% до 15%.

 

Світ: Від $ 1,6 до $ 40 в день

З проблемою бідності борються і в світі. Торік ООН майже вдвічі підвищила поріг бідності для країн: тепер до них відносяться держави, в яких люди живуть менше ніж на $ 1,9 в день, або $ 57 на місяць. Для України за нинішнім курсом гривні – це 1540 грн, або вище мінімальної зарплати – 1378 грн ($ 51). Тобто за світовими стандартами, всі хто її отримує, автоматично вважаються бідними, а у нас – ні.

Згідно з рейтингом найбідніших країн світу за 2015 рік, складеного Світовим банком, найбільше їх в Африці – це країни на південь від пустелі Сахара. Рейтинг за найнижчим доходом на душу населення очолює Центрально-Африканська республіка (рівень бідності 62%, середньодушовий дохід $ 1,64 в день), на другому місці – Конго (63%, $ 1,78 / день), на третьому – Ліберія (більш 63%, $ 1,9 / день). А в топі країн з найбільшою кількістю бідних лідирує Мадагаскар – 75,3%, в Бурунді, Зімбабве і Малі – по 70%. Україна визнана найбіднішою країною Східної Європи.

У багатьох країнах межа бідності інша. У США бідний той, у кого дохід на душу нижче 40% від середньої зарплати по країні – близько $ 1200, або $ 40 на добу (1080 грн!). У Західній Європі дохід повинен бути нижче 50-60% від середнього. І взагалі в розвинених країнах бідними вважають людей, які в добу витрачають менше $ 14. При цьому, за даними інституту соцдосліджень НАНУ, бідні американці отримують допомогу від держави і штату, благодійників: це не завжди гроші, а талони на продукти, безкоштовна їжа, речі, право на відвідування кафе, кінотеатри, пральні. Більше 90% бідних мають житло, автомобіль, моб зв’язок, комп’ютер, 90% дітей з бідних сімей безкоштовно навчаються в школі, їздять на екскурсії.